Назва «волошка» походить від грецького «basilikon», що означає «царський». Друга версія походження назви «Centaurea cyanus» йде від міфів Стародавньої Греції: квітка отримала назву на честь міфічного кентавра Хірона, який володів даром лікувати людей за допомогою лікарських рослин.

Волошки є символом витонченості, чистоти, привітності та чемності. Квітка волошки вже багато сторічь є обов'язковий елемент традиційного українського дівочого вінка. Ця елегантна блакитна квітка в багатьох країнах є однією з найулюбленіших.

Квіти - це мова природи. Вона справжня та щира. Якщо пізнати символіку квітки, то можна самостійно обрати той стан та настрій, який бажаємо підкреслити або посилити завдяки ювелірним виробам зі справжніх квітів.

Флоріографія - символіка, що надається квітам для відображення тих чи інших настроїв і почуттів.

У Вікторіанську епоху мову квітів використовували для того, щоб сказати про свої таємні почуття. Мова квітів з'явилась на Сході. Знання про мову квітів потрапили до Європи завдяки нотаткам Обрі де ля Моттрея і леді Мері Уортлі Монтегю.

Волошки займають почесне місце у мистецтві, їх зображували на картинах-шедеврах у минулому (Левітан, Жан Марк Натье, Шарль Андре Лоо, Грабар) й зараз зображують на картинах сучасного живопису.

Перша згадка про волошку йде в 1 столітті н.е. в давньоримських оповідях. Волошка супроводжувала людей на полях, де були зернові культури, волошками прикрашали будинки на свята.

На Україні волошка – квітка, яку поважають особливо сильно. Плетіння вінків з волошками - одна з ключових традицій українок. Багатовікова традиція - дарувати вінок з волошок козакові як символ відданості, щоб він знав, що його чекають і люблять. Такий вінок вважався оберегом.

Волошка відома ще з часів єгипетської імперії. Під час розкопок гробниці Тутанхамона серед предметів із золота та дорогоцінних каменів був знайдений вінок з волошок. Квіти висохли, але не втратили форму, що для археологів було справжньою загадкою та дивом.

У Німеччині волошка також займає особливе місце. В Європі вона відома як «Німецька Квітка», квітка «з німецьким характером». Саме волошка була улюбленою квіткою імператора Вільгельма I та його матері королеви Луїзи.

З 1968 року волошка синя є національною квіткою Естонії.

Відомий російський байкар Іван Андрійович Крилов дуже любив волошки.

Волошка в більшості країн - квітка вінка. Вона прекрасна як сама по собі, так і в оточенні інших квітів.

Історій і легенд про походження волошки дуже багато.

Одна з найбільш шанованих історій є грецька історія- сказання про хрест Господа Ісуса Христа. Вважається, що волошки виросли на місці, де був закопаний хрест, на якому розіп'яли Христа. Олена, мати римського імператора Костянтина, який проголосив християнство державною релігією, вирушила шукати хрест.

Щоб ніхто не знайшов хрест гонителі Христа сховали його в занедбаному місці під купою сміття і це місце засіяли дурманом. Бог, щоб не допустити наруги над святим місцем, дав людині на ім'я Василь, насіння квітів і звелів посіяти їх на тому місці, де був закопаний хрест. Коли імператриця Олена після довгих пошуків молила Бога, Він велів їй шукати місце, де ростуть блакитні пахучі квіти. Олена на Голгофі знайшла місце, де серед купи сміття були волошки. Так був знайдений хрест Господній.

Про появу волошок оповідає сказання, пов'язане з ім'ям відомого юродивого Василя Блаженного. Кажуть, що коли Василь Блаженний помер, його тіло знайшли серед пахучих блакитних квітів. Саме тому квіти називають волошками (російською – «васильками») й  пахнуть ладаном.

Ще одна легенда про походження волошки розповідає про молодого парубка Василя в якого закохалась прекрасна русалка. Юнак відповів їй взаємністю, проте закохані не могли домовитися, де їм жити - на землі чи у воді. Не захотіла русалка розлучатися з Василем, тому перетворила його в польову квітку.

У міфах Стародавньої Греції розповідається про Гекату, яка була покровителькою всіх отруйників та про мудрого кентавра Хірона. Хірон знав цілющі сили всіх трав та розповів ці знання Аполлону. Згідно з міфом, Аполлон попросив Хірона виховати його сина Асклепія, покровителя лікарів і лікарського мистецтва. На горі Пеліон Хірон навчав Асклепія розпізнавати лікарські рослини, і незабаром здібний учень перевершив свого вчителя. На згадку про першого, хоча й міфологічного, цілителя травами кентавра Хірона, два роду рослин назваються «кентаврові». Це волошка – «Centaurea» та золототисячник – «Centaurium».

Ось така незвичайна та багатогранна волошка. Її шанують у христианському світі, в народних повір'ях, в романтичних легендах, в міфах Стародавньої Греції. Синій колір волошки радував очі наших предків і радує зараз нас. Безперечно заслужено волошка вважається символом витонченості, чистоти та чемності.