Назва походить від давньогрецького «Veneris vena», що означає «вена Венери».

Вербена - квітка виконання бажань, вона надає силу думкам людини й сприяє перетворенню бажань в реальність . У слов'ян вважалося, що вербена розпалює пристрасть. Вербена була присвячена духу-хранителю шлюбного ложа. Вербені приписувалися багато цілющих і навіть містичних властивостей, її вважали  легким афродозіаком

Квіти - це мова природи. Вона справжня та щира. Якщо пізнати символіку квітки, то можна самостійно обрати той стан та настрій, який бажаємо підкреслити або посилити завдяки ювелірним виробам зі справжніх квітів.

Флоріографія - символіка, що надається квітам для відображення тих чи інших настроїв і почуттів.

У Вікторіанську епоху мову квітів використовували для того, щоб сказати про свої таємні почуття. Мова квітів з'явилась на Сході. Знання про мову квітів потрапили до Європи завдяки нотаткам Обрі де ля Моттрея і леді Мері Уортлі Монтегю.

Запах був надзвичайно модним на початку ХХ століття, його порівнювали з запахом устриць.

«Вервена» (вимовлена ​​на французький манер «вербена») - улюблений аромат Северяніна. У вірші «Морефея» Северянин писав:

«Флакон вервены, мною купленный,

Ты выливаешь в ванну»

(Игорь Севренянин, 1924 г)

У культурі різних країн вербена вважалася лікувальним засобом.

На її основі готують «чарівні напої». Вона розпалює полум’я пристрасті, примирює ворогів і виганяє злих духів. У давніх слов'ян вербена була присвячена Любу - слов'янському духу-хранителю шлюбного ложа. У спальні обов'язково був присутній свіжий або сухий букет цієї священної квітки. Старослов’янське народне весняне свято «Червона гірка» влаштовували на честь бога Люба і богині любові Лади. Слов'яни представляли бога Люба у вигляді кота із золотою шерстю і стеблом вербени в зубах (вербеною він виганяв Нелюба, теж кота, але руйнуючого сімейне щастя).

Вена Венери, трава Геркулеса, залізна трава, голубина трава, сльози Юнони, кров Меркурія - все це про вербену, скромну квітку, яка увійшла в повір'я та культуру багатьох країн.